Спинюся я і довго буду слухать,
           як бродить серпень по землі моїй…
          Ще над Дніпром клубочиться задуха,
          Ще пахне степом сизий деревій.
          Та верби похилилися додолу,
          Червоні ружі зблідли на виду,
          Бо вже погналось перекотиполе
          За літом – по гарячому сліду…
                                          Ліна Костенко