пʼятницю, 1 вересня 2017 р.

вівторок, 1 серпня 2017 р.

               Спинюся я і довго буду слухать,
           як бродить серпень по землі моїй…
          Ще над Дніпром клубочиться задуха,
          Ще пахне степом сизий деревій.
          Та верби похилилися додолу,
          Червоні ружі зблідли на виду,
          Бо вже погналось перекотиполе
          За літом – по гарячому сліду…
                                          Ліна Костенко

пʼятницю, 21 липня 2017 р.

                         Унікальні українські слова                                            http://coma.in.ua/24834

середу, 5 квітня 2017 р.



ВЕСНЯНКИ
Весня́нки, їх ще називають гаївки, риндзвінки – старовинні слов'янські обрядові пісні, які прославляють початок весни та наближення весняних польових робіт. Наші предки були настільки пов’язані з природою, що радісно прославляли її відродження та пробудження.
«Ой весно, весно, днем красна,
Що ж ти нам, весно, принесла?
Принесла я вам літечко,
Ще й запашненьке зіллячко,
Вам, дівчатка, – по віночку
З хрещатого барвіночку.
Парубонькам – по кийочку,
А бабусям – по ціпочку.
Парубкам – товар гонити,
Бабусям – внучат глядіти».
Саме такими словами розпитувала допитлива душа українського народу найвеселішу і найпрекраснішу пору року. А весна й відповідала словами веснянки, орієнтуючись на різні цільові аудиторії: тут тобі й парубки, й дівчата, й бабусі.
Ще одна відома веснянка:
«Десь тут була подоляночка,
Десь тут була молодесенька,
Тут вона впала,
До землі припала,
Сім літ не вмивалась,
Бо води не мала».
- Устань, устань, подоляночко,
Устань, устань, молодесенька,
Умий личко так, як скляночку,
Утрись, утрись шовковим рушником,
Та візьмися в боки,
Покажи нам скоки,
Біжи до Дунаю,
Бери ту, що скраю».
Одне очевидно: звеселивши свою душу спогляданням прекрасного весняного довкола, українці прагнули щедро звеселити душі й іншим. От і з’явилися веснянки.
#Словопис #рідна_мова #вивчаймо #пізнаваймо #народні_традиції#веснянки
 
Blogger Templates